Види реабілітації:

Медична реабілітація

Фізичні методи реабілітації (електролікування, електростимуляція, лазеротерапія, баротерапія, бальнеотерапія).

Механічні методи реабілітації (механотерапія, кінезотерапія).

Масаж.

Традиційні методи лікування (акупунктура, фітотерапія, мануальна терапія, трудотерапія).

Психотерапія.

Логопедична допомога.

Лікувальна фізкультура.

Реконструктивна хірургія.

Протезно-ортопедична допомога (протезування, ортезування, складна ортопедичне взуття).

Санаторно-курортне лікування.

Технічні засоби реабілітації.

Інформування та консультування з питань медичної реабілітації.

Соціально-побутова реабілітація

Інформування та консультування з питань соціально-побутової реабілітації пацієнта і членів його сім'ї.

Навчання пацієнта самообслуговування.

Адаптаційне навчання сім'ї пацієнта.

Навчання хворого та інваліда користуванню технічними засобами реабілітації.

Організація життя пацієнта в побуті (адаптація житлового приміщення до потреб хворого та інваліда).

Забезпечення технічними засобами реабілітації (в програмі вказуються необхідні заходи для створення побутової незалежності пацієнта).

Сурдотехніка.

Тифлотехніки.

Технічні засоби реабілітації

Соціально-сeредовая реабілітація

Проведення соціально-психологічної та психологічної реабілітації (психотерапія, психокорекція, психологічне консультування).

Здійснення психологічної допомоги сім'ї (навчання життєвим навичкам, персональної безпеки, соціального спілкування, соціальної незалежності).

Сприяння у вирішенні особистих проблем.

Консультування з правових питань.

Навчання навичкам проведення дозвілля і відпочинку.

Програма професійної реабілітації

Профорієнтація (профінформування, профконсультування).

Психологічна корекція.

Навчання (перенавчання).

Створення спеціального робочого місця інваліда.

Професійно-виробнича адаптація.

Каністерапія

Каністерапія сьогодні надзвичайно популярна в усьому світі. І це зрозуміло! Лікування за допомогою собак набагато доступніше, ніж терапія кіньми або дельфінами, але така ж ефективна!

Реабілітація - сьогодні найпопулярніший напрям в собаколікуванні. Псів як «доктора» приводять в дитячі будинки, будинки інвалідів та престарілих, стаціонарні лікувальні, реабілітаційні, оздоровчі установи. Завдяки заняттям з цими тваринами часто вдається домогтися приголомшливого оздоровчого ефекту: локалізації стресу; поліпшення самопочуття; зниження тривожності, комунікативності.

Собаки знімають депресивні настрої; покращують координацію рухів хворих ДЦП; виводять з аутизму, і багато, багато іншого.У більшості розвинених країн, повсюдно створені інститути, що займаються дослідженням впливу собак на людей, проводяться міжнародні конференції та семінари, присвячені методикам лікування за допомогою тварин.

У США, Ізраїлі, Великобританії, Канаді, Франції з'явилися організації, які займаються наданням допомоги людям з фізичними або психічними проблемами допомогою каністерапії. У багатьох європейських країнах, наприклад, у Норвегії, підготовкою собак-помічників займаються державні (!) установи. В останні роки стрімко розвивається каністерапія і в Росії, де створені десятки реабілітаційних центрів, «терапевтами» в яких працюють спеціально навчені собаки.

Для України ж каністерапія поки що - справа незвідана. І, як все нове, не завжди така оздоровча система користується довірою людей. Багато скептиків просто не бачать в подібному лікуванні перспективи. А даремно! І цьому є маса щасливих підтверджень!

Перші слова.

10-річний Олександр з Києва страждає дитячим аутизмом. Хлопчик живе в своєму світі, він скутий, занурений у свої переживання, любить самотність і майже не говорить. Але коли Олександр познайомився з лабрадором Бахом, в його житті намітилися яскраві зміни. Спочатку хлопчик боявся навіть доторкнутися до пса, але з часом почав його гладити, подавати йому корм. А кілька місяців по тому, прийшовши в зал і не виявивши там Баха, дитина запитала: «Мамо, де собака?» ... Спочатку мама навіть не знала, що відповісти, у неї виступили на очах сльози, адже це було перше речення сина, звернене до ній …

На думку фахівців, такий вихід зі світу власних переживань, турбота про інше живій істоті є дуже цінним досвідом для дитини з аутизмом, його першими кроками до світу людей.

Я станцюю вальс!

У групу з каністерапії мама привела 13-річну Світлану з діагнозом олігофренія. У дівчинки була мрія - станцювати на майбутньому святі з собакою. Для людей, які знали Світлану, це здавалося нездійсненним бажанням, адже дівчинка могла рухатися тільки, як лялька. А танець вимагав одночасного спостереження за руками, за тілом, за собакою. При цьому потрібно було чути музику і команди керівника. Але підтримка чотириногого друга, зворушливий зв'язок, який виник між дівчинкою і собакою, зробили неможливе: через кілька місяців Світлана змогла виконати цей непростий танок.

Пояснюється це тим, що володіючи безпомилковим чуттям, собаки вловлюють найменші зміни в настрої людини, що дає дитині відчуття власної цінності. Навіть глибоко занурена в себе дитина, починає розкриватися. Тому що поряд з собакою вона починає відчувати себе, з одного боку, захищеною, а з іншого - відповідальною за близьку істоту. Виникає тандем, який здатний на багато що!

За справу беруться професіонали!

В основному, такою системою оздоровлення в Україну займаються аматори-кінологи, які зіткнулися з горем батьків, їхніх малюків і шукають нові шляхи, щоб подолати хвороби.

Уже кілька років, реабілітацією дітей за допомогою собак займається кінолог Ганна Юдіна з м. Суми. На її очах багато дітвори стали почуватися впевненіше в цьому світі, тому що, що в їхньому житті з'явився справжній Друг з мокрим носом, виляючим хвостом і самим розуміючим в світі поглядом.

Анна розповідає, чому каністерапія приносить такі чудові плоди:- Навчені собаки по-материнськи турбуються про дитину. Це для дітей і захисник, і друг, і нянька, і клоун. А в результаті - кращий на світі лікар. Собака допомагає організувати дитини, розвинути в ньому відповідальність, усвідомити себе як особистість.

І ще: у дітей з важкими недугами, як правило, немає друзів. Їм нема з ким грати, ні з ким сваритися і миритися, ні з ким ділитися своїми емоціями. Це важко навіть для дорослої людини і нереально важко для дитини. Собака допомагає вирішити цю проблему! Але починати займатися каністерапії потрібно якомога раніше. Для цього в київському центрі дитячої та сімейної психології «Я плюс сім'я» та створено напрямок, де каністерапії займаються різні фахівці: психологи, кінологи, педагоги. Ці люди розробляють нові комплекси вправ, оздоровчі методики. Дуже важливо, що до каністерапії тут - не спонтанний, а організований, професійний підхід. У центрі (вперше в нашій країні!) Особливу увагу приробити лікування дітей з синдромом Дауна. І робиться це під науковим керівництвом фахівців і під наглядом держави. Вже зараз заняття з собаками допомагають важкохворим дітям! Адже чотириногий друг здатний так тонко нас розуміти, так точно вловлювати зміну в нашому настрої, так безоглядно любити і довіряти, - що цими своїми якостями робить нас кращими, зцілює нашу душу і тіло, вселяє силу і віру в себе.

Порода - терапевт

Але, звичайно, не всі собаки отримують путівку в каністерапії. Кінолог з м. Ромни Любов Фролова каже:- Чотириногі терапевти повинні володіти ідеальним характером, толерантністю, інтелектом. Кращі «педіатри» - сенбернари, ньюфаундленди, коллі, різеншнауцер, боксери, тер'єри і спанієлі. Дуже добре справляються з функціями «сімейного лікаря» лабрадори. Вони люблять, коли їх тискають, обіймають, коли з ними грають. Але в кожній породі є такі винятки! Головне, щоб собаку приймали як члена сім'ї, щоб її любили. Інакше вона закриється, замкнеться і не зможе допомогти.

Ще одна неодмінна вимога: собаки-терапевти повинні бути здорові, щеплені й доглянуті. Ніякої брудної вовни, неприємного запаху ...Але головне, потрібно пам'ятати, що будь-яка собака в душі - дитина. Наші чотириногі друзі, як діти, - безпосередні, щирі істоти. Але також як і будь-який малюк, собака може вередувати, вередувати, тому її треба вчити. Для того щоб виховати собаку, яка буде допомагати діткам, лікувати їх потрібно близько двох років. Це величезний, але дуже вдячна праця. І якщо собака любить вчитися, проявляє максимум терпіння і дружелюбності, отже, в майбутньому вона зможе допомагати людям!

Зрозуміло, що каністерапія - не універсальний засіб від всіх хвороб. Але факт незаперечний: за допомогою собак у багатьох хворих поліпшується координація рухів, пам'ять, діти стають більш товариськими і самостійними. Та й спробувати таке лікування нескладно!

Згадайте, що ще Редьярд Кіплінг стверджував: «Купуйте цуценя і ви придбаєте саму віддану любов на світі!»

Цікаві факти

• 29% школярів називають своє улюблене тварина «єдиним істотою, яке можна любити»;

• 98% людей довіряють тваринам свої таємниці і навіть обговорюють подробиці інтимного життя;
• 90% людей впевнені, що собаки відчувають настрій господарів - сумує він, щасливий або чимось засмучений;
• 60% власників собак відзначають день народження свого вихованця;• кожен другий господар зберігає фотографію свого собаки в портмоне або в рамці на столі.

Від Стародавньої Греції

Про те, що собаки - чудові лікарі, відомо давним-давно. Ще в Стародавній Греції бога лікування Ескулапа зображували у вигляді змії або собаки, яка зализував рани хворих.

У працях Авіценни також є згадки про унікальні цілющі можливості наших чотириногих друзів.

Хто у витоків?

Засновником каністерапії - лікування за допомогою собак - вважається дитячий психіатр із США Борис Левінсон, який в 60-х роках минулого століття помітив, що хлопці з різними психічними і неврологічними розладами легко зав'язують дружбу з його псом. Згодом лікар довів, що досвід спілкування з тваринами і догляд за ними роблять дитину більш чутливим до відчуттів і настроїв інших, виховують толерантність, самовладання і самоконтроль.

Світлана Нікольська

Центр дитячої та сімейної психології "Я + сім'я"

www.ya-plus.in.ua

НАШ ДОСВІД (фотогалерея)

Ефективність дельфінотерапії багато в чому обумовлена унікальними здібностями дельфінів.

У них розвинені когнітивні здібності і допитливість, що дає можливість їх легко виучувати. Вони володіють високою мірою соціалізації, що виявляється в зооієрархії, системі спілкування як усередині зграї, так і в доброзичливому відношенні до представників інших видів, зокрема до людини. У своєму спілкуванні дельфіни використовують різні види звуків, що нагадують рев, виття, стогін, мукання, виск, тріск, трель, поклацування, удар, гуркіт, ляскання. Звуки, що їх здатні створювати дельфіни, охоплюють незвично широкий спектр частотних характеристик від інфразвукових до звукових і ультразвукових. Їхні сигнали можуть бути імпульсними і безперервними.

Вважається, що для орієнтації дельфіни використовують нижчі і триваліші (декілька мілісекунд) сигнали, а для розпізнавання - сигнали вищої частоти. Імпульсні сигнали супроводять ехолокацію. Безперервні сигнали зазвичай мають складний спектральний склад. Череп і м'які тканини голови концентрують звукові коливання і грають роль акустичного прожектора і звукової лінзи.

Вважається, що здатність дельфінів спрямовано випромінювати ультразвукові хвилі є важливою складовою в лікувальному значенні дельфінотерапії. Дослідження мозку і психіки дельфінів сьогодні інтенсивно проводяться в багатьох країнах. Мозок дельфіна відрізняється від мозку інших наземних ссавців, що ймовірно пов'язано з їх різним способом життя. Так якщо людський мозок спеціалізується на деталізації обробки інформації і плануванні соціальної поведінки, то мозок дельфіна - на швидкості її обробки і пристосуванні до існування і добування їжі в іншому, водному середовищі.

Вважається, що варіативна поведінка, уміння орієнтуватися в тому, що оточує, когнітивні здібності дозволяють їм бути ефективними терапевтами як для дітей з широким спектром порушень розвитку, так і для дорослих.

Українська асоціація народної медицини Київський Медичний Університет Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика

Что такое cенсорная комната "СНУЗЛИН"?

Сенсорная Комната "СНУЗЛИН" — это высококачественное, изготавливаемое по индивидуальным проектам окружение, где подопечный (взрослый или ребенок) находит спокойствие и ощущает себя в полной безопасности, так как в Сенсорной комнате не только исключаются стрессовые ситуации, но и как бы "отсекаются" любые привычные воздействия внешнего мира.

Эти продуманно созданные условия не только дают приятные ощущения, но и применяются для терапии. Каждая Сенсорная Комната "СНУЗЛИН"— это окружение, которое состоит из множества различного рода стимуляторов. К ним относятся проекторы спец. эффектов, световые трубки, фиброоптические волокна, мерцающие бассейны, генераторы запахов, специальная музыка, водяные виброзвуковые кровати, различные световые, звуковые и тактильные настенные панели и т.д. Мозг активизируется через стимуляцию базовых чувств — зрения, слуха, обоняния, осязания, вестибулярных и других рецепторов, и развивается саморегулирование процессов возбуждения и торможения.

В условиях Сенсорной комнаты "СНУЗЛИН" специалистами проводятся направленные занятия, или она просто используется для релаксации.

В сказочных условиях "СНУЗЛИН" есть возможность раскрепоститься, стать самим собой, они обеспечивают почти мгновенное установление теплого контакта между специалистом и пациентом, обеспечивая быстрое становление мотивации. Сенсорная комната используется как дополнительный инструмент терапии и значительно повышает эффективность любых мероприятий, как внутри Сенсорной комнаты, так и вне её, как до, так и после её посещения. Одновременно, Сенсорная комната "СНУЗЛИН" точно так же воздействует на самого специалиста, успокаивая, релаксируя и положительно настраивая его к пациенту.

Каждая Сенсорная комната "СНУЗЛИН" проектируется индивидуально, прежде всего, в соответствии с задачами по ее использованию, а также размерами комнаты, возрастными группами подопечных и существующими финансовыми возможностями.

Іпотерапія

Останніми роками практикуючі лікарки стали інтенсивно упроваджувати в практику лікування деяких хвороб людей методи зоотерапії. Широко відомі "терапевтичні" здібності кішок, собак, морських свинок, слонів, коней і так далі Одним з різновидів зоотерапії є метод іпотерапії.

У всі часи люди інстинктивно тягнулися до коней. Багато хто знає: варто підійти до вороного - погладити, почистити його - і відступає втома, минає головний біль. Виявляється, у коня дуже сильне біополе. Відомо, що лише дві істоти здатні підживлювати людину позитивною енергією - коні і дельфіни.

Дослідження Техаського коледжу ветеринарії доводять: літні люди - власники собак, відвідують лікарок в чотири рази рідше, ніж їх однолітки, що не мають у будинку чотириногих вихованців. Не дивлячись на це, анімалотерапію складно назвати досконально вивченою. І тим більше, вона не претендує, у відмінність практично від всіх нетрадиційних терапій, на те, щоб лікувати людство від всіх відомих і невідомих недуг.

В основному її практикують в центрах реабілітації для інвалідів - на Заході майже в кожному, у нас в декількох. Психологи розповідають, що спілкування з тваринами допомагає знайти стан душевного комфорту, що завжди особливо складно дається інвалідам.

Іпотерапія – лікування за допомогою коней (від грецького «hippos» – кінь). Це форма реабілітації, при якій використовуються гімнастичні вправи на коні (вольтіжіровка).

Про іпотерапію відомо ще з часів Гіппократа. Він стверджував, що поранені і хворі видужують швидше, якщо їздять верхи, а меланхоліки розлучаються з темними думками.

А ще в I тисячолітті від Різдва Христового конем в буквальному розумінні цього слова лікували багато затяжних хвороб. Конина, наприклад, звана не інакше як «велике м'ясо», відносилася до перших засобів лікування гнійної інфекції.

Для лікування використовувалися і копита, мозолястий наріст на колінах коня, кінське молоко (кумис). В даний час на основі кобилячого молока готують повноцінний натуральний продукт для харчування дітей, який добре засвоюється малятами. У Тибеті навіть сни про коней мають сприятливе значення. Кінь, що приснився, з лошатами – ознака швидкого лікування хворого. Їхати уві сні верхи на коні – до довгого життя.

Іпотерапія є комплексним багатофункціональним методом реабілітації. Іпотерапія - є не що інше, як форма лікувальної фізкультури (ЛФК), де як інструмент реабілітації виступають кінь, процес верхової їзди і фізичні вправи, що виконуються людиною під час верхової їзди.

В процесі верхової їзди в роботу включаються всі основні групи м'язів тіла. Це відбувається на рефлекторному рівні, оскільки сидячи на коні, рухаючись разом з нею, клієнт інстинктивно прагне зберегти рівновагу, щоб не впасти з коня і тим самим спонукає до активної роботи як здорові, так і уражені м'язи, не помічаючи цього. Механізм дії іпотерапії на організм людини той же, що і в будь-якої іншої форми ЛФК. Під впливом фізичних вправ наголошується посилення функції вегетативних систем.

Іпотерапія впливає на організм людини через два чинники: психогенний і біомеханічний. Так, при лікуванні неврозів, дитячих церебральних паралічів, розумової відсталості, раннього дитячого аутизму основним впливаючим чинником є психогенний. При лікуванні ж хворих що перенесли інфаркт, хворих з порушеннями постави, сколіозами, остеохондрозами хребта провідним чинником дії є біомеханічний.

При аутизмі у дітей лікування здійснюється з використанням коня як посередника і із застосуванням не словесного діалогу "мова жестів", з дотриманням тиші, дистанції.

Кінь вимагає постійної уваги до себе, і за рахунок цього зростають здібності людини адаптуватися до реальності. Для людини що страждає психічними розладами положення верхи на коні виявляється "виграшним" в порівнянні з положенням терапевтів: "Я вгорі, вони внизу". Верхова їзда вимагає концентрації уваги, усвідомлюваних дій, уміння орієнтуватися в просторі.

Крім того, жоден з видів реабілітації не викликає в того, хто займається такої різноспрямованої мотивації до самостійної активності, яка супроводить заняттям іпотерапією: дитя, відчуває величезне бажання сісти на коня відчути себе вершником, здолати страх, знайти упевненість в своїх силах.

Така сильна мотивація сприяє максимальній мобілізації вольової діяльності, завдяки якій досягається не лише приглушене почуття страху, але і одночасне зменшення кількості і об'єму гіперкінезу "при дитячому церебральному паралічі", що, дає можливість привчити клієнта до правильної побудові основного поведінкового фону.

На заняттях іпотерапією дотримуються основні принципи психотерапевтичної дії: єдність місця і дійових осіб; єдність часу; єдність дій. Використання методу іпотерапії в реабілітації осіб, страждаючих різними видами порушень розумового розвитку, дає позитивні результати:

1. Полегшує зняття загальмованості

2. Зменшує відчуття тривоги

3. Організовує адаптацію до реального простору і часу.

4. Сприяє досягненню самостійності.

Показано, що іпотерапія (райттерапія) робить позитивний вплив на дітей з диспластичним сколіозом, що обумовлене біомеханічними властивостями верхової їзди.

Під час руху коня тулуб вершника виконує ті ж рухи, як і при ходьбі. Функцію нижніх кінцівок виконують кінцівки коня оскільки сидячи верхи вони виключені з антигравітаційної системи і хребет знаходиться в безпосередньому контакті із спиною коня (через сідло), навантаження на м'язи тулуба акцентоване, ефект високий і загальна витрата енергії невелика.

Досягнення синхронності руху дитяти і коня, тобто створення єдиної біологічної системи і є основа самокорекції викривленого хребта." Основою позитивної дії при диспластичному сколіозі є створення довкола хребта сильного м'язового корсета, у наслідок чого відбувається корекція викривлення у бік зменшення градусів викривлення.

Принциповою відмінністю іпотерапії від інших методів ЛФК є те, що вона має в своєму розпорядженні фізіотерапевтичні можливості, оскільки температура коня на 1-1,5 градусів вища за тіло людини. Можна відзначити також одночасне надання тренувальної і ослабляючої дії на м'язи що займається через тривимірні коливання спини коня.

Коли людина приходить на заняття іпотерапією вона бачить перед собою не людей в білих халатах, а манеж, коня і інструктора. Процес реабілітації сприймається вершником як процес вчення навикам верхової їзди. Під час цього процесу, вершники долають свої психічні і фізичні труднощі, завдяки великій мотивації, яка формується при навчанні верховій їзді.

Іпотерапія викликає у дітей дуже сильну мотивацію. З одного боку, дитина боїться великої норовистої тварини, вона не упевнена в собі, а з іншого боку - випробовує бажання проїхати верхи, навчитися управляти конем. Це бажання допомагає їй здолати страх і підвищити свою самооцінку.

У проведенні уроків беруть участь коновод, інструктор і одина-дві людини що страхують, якщо тягар захворювання вимагає особливих запобіжних засобів. Все ж управляти тваринам вершник повинен самостійно, щоб йшов процес подолання власних комплексів і страхів. Інструктор задає різні вправи, в яких повинні застосовуватися фізична сила, кмітливість, і фантазія.

Вплив іппотреапії на організм людини можна розділити на декілька критеріїв.

До медичних критеріїв відносяться:

а) відбувається зміцнення і тренування м'язів тіла пацієнта, причому особливістю дії є те, що відбувається одночасно тренування слабких м'язів і розслаблення спастічних.

б) відбувається зміцнення рівноваги. Цей ефект досягається через те, що під час лікувальної верхової їзди (ЛВЕ) вершник прагне зберегти рівновагу впродовж всього заняття.

в) покращується координація рухів і просторової орієнтації. Лікувальна їзда дає повноцінне відчуття руху тіла в просторі, дає можливість відчути роботу своїх м'язів.

г) покращується психо-емоційний стан тих, що займаються, підвищується рівень самооцінки особи. Людина починає відчувати себе не хворим і слабким, яким він відчуває себе в звичайному житті, а вершником, який управляє великою сильною і граціозною твариною, яка слухається і виконує його команди.

д) в процесі верхової їзди не використовують жодних пристосувань, що пов'язують людину з інвалідністю. Це підвищує самооцінку особи і додає хворим людям упевненість в своїх силах, віру в себе.

А батьки бачать свою покалічену хворобою дитяти по іншому - на красивій граціозній тварині, яка викликає у них асоціації прекрасних кентаврів. Вони із задоволенням фотографують і з гордістю показують фотографії своїх дітей.

Доведено, що кінь може виступати як посередник між хворим аутизмом і навколишньою дійсністю. Це відбувається за рахунок того, що взаємодія з конем відбувається на не вербальному рівні, що дозволяє хворому наче залишатися усередині свого комфортного світу і одночасно виходити із стану ізоляції від навколишньої дійсності, адаптуватися в ній.

До соціальних критеріїв відносяться: а) Покращуються комунікативні функції тих, що займаються. Цей результат досягається за рахунок того, що під час занять, вершники спілкуються і діють спільно з іппотерапевтамі і коноводами і один з одним.

б) Проведення змагань по кінному спорту серед осіб з особливостями розвитку сприяє підвищенню рівня самооцінки клієнтами самих себе, своїх можливостей і свого потенціалу. Проведення змагань так само сприяє зміні відношення суспільства до людей з обмеженими можливостями. Бачивши вершника на коні, люди бачать в нім саме вершника, а не людину з проблемами.

Бачачи, що люди з обмеженими можливостями можуть займатися таким складним виглядом спорту як кінний, нормальні люди починають розуміти, що інваліди це такі ж люди як вони, можуть те ж, що і всі, але навіть більше, тому що не всяка здорова людина уміє їздити верхи.

в) За допомогою поліпшення фізичного, психологічного і емоційного стану, іпотерапія сприяє поліпшенню ефективності і якості процесу соціалізації особи того, що реабілітується.

г) За рахунок спільної діяльності іпотерапія сприяє інтеграції інвалідів в суспільство, розширює горизонти їх можливостей, допомагаючи долати бар'єри інвалідності.

д) По засобах занять іпотерапією відбувається розвиток трудових навиків по догляду за тваринами. Для деяких людей з обмеженими можливостями, особливо з розумовою відсталістю це пов'язано з тим, що люди з розумовою відсталістю можуть під контролем успішний виконувати роботу конюха і ця робота може стати для них професією, яка стане для них опорою в майбутньому самостійному житті і послужать засобом їх інтеграції в життя суспільства, що є основним завданням реабілітації.

Протипоказань до іпотерапії небагато. Це гемофілія, ламкість кісток і захворювання нирок. Іпотерапія - це один з методів лікування остеохондрозу, сколіозу, захворювань шлунково-кишкового тракту, пов'язаних з порушенням кінетики, наслідків поліомієліту і дитячого церебрального паралічу, ішемічної хвороби серця, ожиріння, простатиту, неврастенії.

Фахівці стверджують, що іпотерапія ефективна і при лікуванні таких маловивчених захворювань, як ранній дитячий аутизм (порушення контакту із зовнішнім світом). Як собаки-поводирі досконально знають свою справу, так і коні-лікарки дуже чуйно реагують на всі рухи маленького вершника. У в'язку інструктор-дитя-кінь лікарі включають і маму, яка веде коня. Кінь в цьому випадку є як би провідником між матір'ю і дитям.

Коні допомагають і дітям з іншими невиліковними і вродженими хворобами, такими як синдром Дауна. Ну, і зрозуміла справа, корисний кінний спорт здоровим хлопцям.

Лікувальний ефект досягається за рахунок природних циклічних вібрацій, що виникають в процесі верхової їзди, а також завдяки коливанням, що передаються із спини коня при її русі на хребет, суглоби і тканини наїзника, що оточують їх.

В даний час створена навіть спеціальна шкала коливань спини коня, залежна від темпераменту і характеру тварини, що дозволяє підібрати коня для лікування конкретного хворого з врахуванням особливостей його захворювань.

При оптимальному навантаженні довкола хребта створюється сильний м'язовий корсет, покращується кровообіг, нормалізується обмін речовин в міжхребцевих дисках.

Виходячи з позицій китайської медицини, на куприку і промежині знаходяться важливі енергетичні центри. Зазвичай східні ескулапи впливали на ці центри шляхом акупунктури. При їзді верхи замість голки м'язове і механічне роздратування цієї області досягається за рахунок особливого ритму руху.

Помічено, що особливо сильний оздоровлюючий ефект верхова їзда діє на дітей у віці від 5 до 12 років. Верхова їзда всебічно розвиває дитину, робить її сміливою, спритною, витривалою, рішучою і меткою. Не даремно говорять, що кінь, перш за все, лікує душу. Це головне. На цьому базується все інше.

У Європі іпотерапія почала розвиватися інтенсивно в останніх 30-40 років: спочатку в Скандинавії, потім в Німеччині, Франції, Голландії, Швейцарії, Грузії, Великобританії, Польщі. Даний метод лікування був визнаний Німецькою фізіотерапевтичною асоціацією (Deutsche Verband fur Physiotherapie - Zentriverband der Krankengymnasten).

Науковим обгрунтуванням дії іпотерапії на організм в кінці XIX століття займався французький доктор Перон, що стверджував, що сприятливий вплив верхової їзди на організм полягає, зокрема, в активізації рухової і дихальної функцій, а також кровообіг.

У Норвегії Елізабет Бодікер, що застосовувала протягом 9 років іпотерапію в заняттях з колишньою спортсменкою-кіннотою Ліз Харел, не лише добилася майже повного лікування, але і зробила можливою її участь в Олімпійських іграх в Хельсинках. Е. Бодікер стала в порядку експерименту садити на коня інших молодих інвалідів.

Успішні результати викликали в Норвегії сенсацію. Норвезькі власті погодилися на відкриття в 1953 році спеціального центру лікувальної верхової їзди (ЛВЕ) для дітей-інвалідів.

Центри по іпотерапії стали відкриватися в багатьох країнах світу. У США сьогодні працює більше 1000, а у Великобританії близько 700 груп, в яких оздоровлюються більше 26 тис. чоловік. У Франції займаються підготовкою фахівців з іпотерапії: відкритий факультет іпотерапії в Паризькому університеті спорту і здоров'я.

У Тбілісі в Грузинській медичній академії відкрита кафедра ЛФК і райттерапії. Питанням іпотерапії був присвячений спеціальний конгрес в Гамбурзі в (1982).

У Росії використання іпотерапії почалося з відкриття в 1991г. у Москві дитячого екологічного центру "Жива нитка". Пізніше іпотерапія увійшла до комплексу реабілітаційних засобів, вживаних для дітей-інвалідів на базі відпочинку "Зелений вогник" під р. Лугу.

Відомо про використання цього методу реабілітації в Петергофе, в інституті для дітей з інтелектуальними відхиленнями, а також в дитячому будинку в Коломне, в інтернаті м. Йошкар-ола. У кінноспортивній школі "Озерки" займаються з групою дітей з ДЦП. Іпотерапією займаються також в Нижньому Новгороді, в Саяногорське.

Поки Мінздоров України відносить іпотерапію до нетрадиційних методів лікування.

В Україні, за даними фахівців, зараз майже 30 тисяч дітей хворі на церебральний параліч. Лише у Києві таких приблизно півтори тисячі. І ці цифри з кожним роком зростають.

Центри Іпотерапії відкриваються по Україні – в Києві, Харкові, Донбасі, Одесі. Але ці центри стикаються з труднощами, які перешкоджають розвитку іпотерапії в Україні.

--> У Києві іпотерапію практикують лише в одному місці - на території Експоцентру (колишня ВДНХ). Директор центру Олена Петрусевіч вважає, що було б ідеальне, якби при кожному реабілітаційному центрі працювали іппотерапевтічеськие групи. Але медицина і коняр - поняття мало поєднувані. Мінздоров знає про існування центру і не більш того. Зараз же центр виживає лише за рахунок грантів, оскільки заняття тут проводять безкоштовно. Половина персоналу працює на волонтерських початках, і засоби в основному потрібні на оренду і живлення тварин.

В той же час іпотерапія дійсно полегшує життя і дітям-інвалідам, і їх батькам. По-перше, тому, що є, напевно, єдиним виглядом лікування, коли пацієнт може і не здогадуватися про те, що лікується. По-друге, тому, що фізичне відчуття себе над землею створює ефект переможця. А в - третіх, тому, що відбувається природний масаж тіла, і позитивно позначаються підібрані невропатологом вправи залежно від захворювання.

За словами директора центру, позитивні результати більшою чи меншою мірою були у всіх. У когось, правда, вони були виключно на психоемоційному рівні, а у когось і на фізичному. Тут був випадок, коли дитя з ДЦП після річного курсу іпотерапії почало самостійно їсти, тоді як до лікування не міг навіть тримати в руках столові прилади.

Центр іпотерапії має бути досконалим, але доки лише у Олени Петрусевіч можуть лікувати по-справжньому. Сьогодні в Україні лише Олена є володарем патенту на методику занять іпотерапією, в здобутті якого їй допомогла Ірина Федорівна Осетрова - лікарка, що займається програмою занять з пацієнтами. А в різних регіонах країни організовуються нові реабілітаційні центри.

--> У Харківської області відкриється центр іпотерапії. Як повідомив ректор Харківської державної зооветеринарної академії Валерій Головко, центр організований випускниками його вузу. Він зможе прийняти більше 200 дітей з ментальними проблемами, ДЦП, аутизмом і так далі За словами керівника проекту Наталії Журбіной, харківський центр незабаром отримає сертифікат європейського зразка. Його видасть Ризький центр іпотерапії, з яким у харків'ян поміщений договір. Там же і вчилися наші фахівці. Керівництво зооветакадемії має намір допомагати центру. За словами Валерія Головко, це буде методична допомога, допомога кормами, всілякі ветеринарні і лікувальні заходи. А сьогодні академія подарувала центру Нахаби. Це маленький поні, який, сподівається Наталія Журбіна, внесе великий вклад до справи оздоровлення дітей.

--> У Донецькому реабілітаційному центрі дітей, страждаючих церебральним паралічем, лікують методом іпотерапія. Коней дітям передали шахта імені Горького, місцеві сільські підприємства, любителі кінного спорту. Курс реабілітації триває 24 дні. Займаються хлопці з дослідними інструкторами і під контролем медиків.

Центр був створений в 1988 році на базі дитячого будинку "Малятко" і лише в 1994 році отримав окреме приміщення. Як говорить вже нинішній директор центру Олег Евтушенко (син Станіслава Костянтиновича): "Ходимо з протягнутою рукою". Учити діточок їзді на конях стала медична сестра центру, яка сама захопилася верховою їздою.

Іпотерапія - це лише одна з комплексу методик, використовуваних сьогодні в Донецькому обласному дитячому клінічному центрі нейрореабілітації, де за останні роки добилися таких позитивних результатів, про які ще недавно можна було лише мріяти. Статистика говорить про те, що до 7-8 відсотків дітей, що пролікувалися в центрі, видужують, тоді як два відсотки повністю реабілітованих дітей вже вважається добрим результатом.

Адже церебральний параліч довгий час вважався невиліковним на сто відсотків. На жаль, в більшості випадків так воно і є - кожен десятий пацієнт отримує тут лише підтримуючу терапію. Але в 60 відсотків спостерігається значне поліпшення. З самого початку створення центру тут вирішили йти двома шляхами - ранньої діагностики і встановлення дійсної етіології хвороби.

Адже ще недавно вважалося, що ДЦП є наслідком родової травми. Учені донецького центру методом тривалих спостережень і аналізів довели, що головними причинами ДЦП сьогодні є тривале внутріутробне голодування і природжена аномалія розвитку головного мозку (так звана "мозкова звивистість").

Має місце і генетична схильність до хвороби. Прийнято вважати, що на відсоток народжуваності дітей з ДЦП впливає екологія. До цієї останньої версії донецькі учені відносяться скептично. У Донбасі, який сумно лідирує по рівню забруднення довкілля, рівень захворюваності 1,5 дитяти на 1000 новонароджених, тоді як на Україні цей показник вагається від 1,2 до 3,2.

На думку Станіслава і Олега Евтушенко, позитивному результату також сприяє науково розроблене комплексне лікування. У центрі працюють відділення фізіотерапії, тренажерний зал, бальнеологічне відділення, зал сенсорної терапії, іподром, а поряд з врачамі-нейрореабілітологамі (цій новій спеціальності тепер учать в Донецьком медуніверситеті) тут працюють психологи, логопеди, терапевти. Адже ДЦП - це не лише захворювання нервової системи, але і затримка мови, сердечна недостатність, ослаблений імунітет. І в цьому сенсі - іпотерапія, - ідеальний метод лікування душі і тіла.

Адреси Центрів Іпотерапії в Україні:

м. КиївЦентр іпотерапії на ВДНХ Олени Петрусевич 14-й павільйонкерівник Центру іпотерапії Олена Петрусевич

Кінний клуб "The Royal Horse Club"

п. Лісники, вул. Чапаєва 36 моб. 80502694027Кінно-прогулянкова база «Набіг» Телефон: +38 (097)6822415 + 38 (067) 7123384http://www.loshadi.kiev.ua/

62341, Харківська область, Дергачевський район, Мала Данилівка, зооветакадеміятел. 8-263-57478 050-616-48 – 73 Петрушка Микола Петрович

Іппотерапевтічеський центр "Кентавр"

Іпотерапія в Харкові http://www.centaur.org.ua Телефон: +38 (067) 445 02 18 - Наталія

Полтавський обласний фонд "Вітер змін"

8-093 68 55 043 Олена Симарова8-067 128 98 28 Олексій Сирийe-mail:veterperemen74@mail.ru

Кінноспортивний клуб "Стетсон"

тел. 8(0482) 396-496 факс 8(0482) 396-111 сайт www.stetson.com.ua

Іпотерапія в м. Севастополь

2 рази в тиждень протягом 10 місяців. Тривалість кожного заняття 25 хвилин. Безкоштовно.Пополітов Роман 8-066-098-96-63

Якщо ви знаєте адреси центрів Іпотерапії в Україні, напишіть нам!

E-mail:forum@likar.info

Про центр Елены Петрусевич можно прочитать:http://today.viaduk.net/todayol.nsf/3593436e589d1d91c2256bbf002de482/c2256713004f33f5c2256bbe0037e804!OpenDocumenthttp://spur.sbn.bz/base/view/document/1098218480

Центр "Камелия" Маргариты Сичкарь

http://kameliya-centre.com/

http://www.facebook.com/hippotherapy.kameliya

Использованы материалы сайтов:

http://today.viaduk.nethttp://news.media-objektiv.com/http://www.loshadi.ru/Русское иппотерапевтическое сообщество

Коментарi